04 лютого 2021 р. Верховною Радою України було прийнято Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення правового регулювання дистанційної роботи". Зважаючи на актуальність даного виду трудових відносин з урахуванням карантинних заходів, законодавець даним проектом унормовує питання дистанційної та надомної роботи із внесенням відповідних змін до Кодексу законів про працю України та Закону України "Про охорону праці".
В першу чергу законодавець надає визначення поняттям «надомна робота» та «дистанційна робота»:
- надомна робота - це така форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання або в інших визначених ним приміщеннях, які характеризуються наявністю закріпленої зони, технічних засобів (основних виробничих і невиробничих фондів, інструменту, приладів, інвентарю) або їх сукупності, потрібної для виробництва продукції, надання послуг, виконання робіт або функцій, передбачених установчими документами, але поза виробничими або робочими приміщеннями власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу;
- дистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.
Основна відмінність вищевказаних видів роботи полягає в способі їх організації:
- надомна робота зобов’язує працівників дотримуватися загального режиму роботи підприємства, установи та організації, якщо інше не передбачено у трудовому договорі, а робоче місце працівника є фіксованим та не може бути змінене з ініціативи працівника без погодження з власником або уповноваженим ним органом у спосіб, визначений трудовим договором про надомну роботу. При цьому тривалість робочого часу не може перевищувати встановлених Кодексом законів про працю України норм.
- дистанційна робота надає працівнику розподіляти робочий час на власний розсуд і на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором, а також він самостійно визначає робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому. При цьому, загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених Кодексом законів про працю України.
